Адвентисты помогают жителям Васильевки больше узнать о Реформации
01.08.2017
У Шаргороді відбувся фестиваль християнської музики та співу «Крила надії» (ФОТО)
02.08.2017

Лідерство XXI століття: від «теорії великої людини» до процесу стосунків між людьми

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з Артемом Ключніковим, доктором філософії в галузі управління організаціями (PhD in Organizational Leadership), директором Аналітичного центру розвитку та дослідження лідерства.

Артеме, яким був Ваш науковий шлях? Як і чому вирішили досліджувати лідерство у бізнесі?

До науки я потрапив досить випадково. Якщо б мене запитали десять років тому, чи планую я бути науковцем, то я відповів би, що ні. Але зацікавлення темою лідерства в мене існує вже давно. З’явилася ця зацікавленість після роботи з американцями в Україні. Я спостерігав, як вони готували майбутніх лідерів, і як уся ця підготовка не спрацьовувала, бо американське світосприйняття та розуміння лідерства не завжди підходило під український менталітет.

Наші лідери, виховані американцями, зазнавали поразки, коли їм передавали управління проектом чи організацією. І ця поразка була не в тому, що вони не здатні були керувати, а в тому, що принципи лідерства, які їм пропонували закордонні інструктори, не спрацьовували, і українці просто переходили у режим керування, який їм був найбільш знайомим, і який гарно спрацьовував з підлеглими.

Саме через цю нестиковку у розумінні лідерства я долучився до програми менторства, у якій працював один на один з американцем і обговорював з ним усі складнощі та виклики лідерства в Україні. Цей американець мав великий досвід роботи у HR та навчався на докторантурі з лідерства. Саме він на якомусь етапі запропонував мені теж поступити на докторантуру з цієї дисципліни. Що я і зробив у 2009 році.

Чи навчають лідерству у школах, університетах України? Наскільки якісно?

У відповіді на це питання треба розмежувати два розуміння поняття лідерства. Одне — це якісна характеристика людини, і друге — наукова дисципліна, яка вивчає цей феномен.

Отже, в Україні дуже багато говорять і намагаються щось робити у плані першого розуміння цього слова. Тобто зараз можна багато почути про формування лідерів. Це популярна річ. Але глибоке, наукове дослідження та викладання в цій сфері просто відсутнє.

Тобто розуміння лідерства як феномену, що поєднує у собі такі дисципліни, як антропологію, культурологію, психологію, історію, критичне мислення, етику, соціологію тощо, відсутнє в наших університетах.

У першому розумінні викладання лідерства неможливе. Це просто мотиваційна діяльність, розрахована на емоційний відгук.

А другий підхід, як я вже сказав, майже або повністю відсутній в університетах України.

Що для Вас лідерство? Що є критеріями успіху?

Лідерство — це не посада, а вплив. Зараз лідерство вже не стільки зосереджено на людині, скільки на процесі взаємовідносин між керівниками та підлеглими. І цей процес гнучкий, тобто керівник та підлеглі обопільно впливають один на одного.

Підлеглі долучаються до процесу лідерства, коли керівник надає їм можливість, якщо можна так сказати, самоврядування.

Зараз навіть відпрацьовується новий підхід до роботи в організації, якій називається «holacracy», тобто однорівневих стосунків. Не скажу, що це вже ідеально відпрацьовано: у мене виникає багато питань до такого підходу, які я сам для себе ще не вирішив. Проте вже доведено, що саме така гнучкість у організаційній структурі призводить до збільшення ефективності та інноваційної діяльності в організації.

Щодо чіткого визначення феномену лідерства, то таких визначень існує досить багато, але якщо узагальнити все, що сказано про лідерство, то можна сказати так: лідерство — це процес впливу на групу людей, завдяки якому група погоджується щодо цілей і вмотивовано працює, щоб їх досягти.

Критерії успіху в лідерстві теж належать до декількох вимірів. Звісно, що з одного боку, важливим критерієм є досягнення поставлених цілей. З іншого боку визначним критерієм успіху є вплив організації на усіх, хто з нею стикається.

В англійській мові це називається «stakeholders» («стейкхолдери»). Це і працівники, і громада, де розташована організація, і клієнти, і постачальники, і суспільство загалом. Цей вимір успіху організації окреслюється поняттям корпоративної соціальної відповідальності.

Узагальнюючи, можна сказати, що цей критерій відповідає на питання: «Чи стає світ кращим завдяки існуванню конкретної організації?».

Як розвивати лідерство у молодому поколінні?

Лідерство — це не тільки набір компетенцій. Насамперед це світогляд та характер. Саме тому дуже важлива роль християн у формуванні лідерів у молодому поколінні. Так, треба навчати молодих людей критично мислити, розуміти прикладні аспекти лідерства, але насамперед, ми маємо формувати фундамент, на якому базується лідерство.

Етика та мораль мають критичне значення у цьому випадку. Вивчення лідерства найбільше відбувається у Сполучених Штатах, і там все більше і більше замислюються саме над етичними аспектами лідерства.

Що цікаво, вже доведено, що етичне лідерство позитивно впливає на результати роботи будь-якої організації. Саме цей вимір надає таку конкурентну спроможність, яку організація не отримає завдяки іншим чинникам. Окрім конкурентної спроможності доброчинне лідерство створює стабільне майбутнє як для організації, так і для країни.

Отже, важливо формування християнського світогляду, а разом з тим, потрібно розвивати прикладні програми з лідерства, щоб базувалися на глибокому та серйозному науковому фундаменті. Взагалі я вважаю, що лідерство належить до усіх сфер діяльності людини, тому, окрім профільних програм з лідерства, можна долучати окремі курси з лідерства на усіх факультетах у вищих навчальних закладах.

Які закони Біблії щодо лідерства Ви досліджували у Ваших наукових роботах? Які є докази, що ці закони дійсно дають ефект?

Особисто я не проводив конкретних досліджень стосовно біблійних законів у лідерстві. Але можу точно сказати, що зараз все більше і більше дослідники лідерства зосереджуються саме на етичних аспектах лідерства.

У світській науці пропагується ідея лідерства-служіння («servant leadership»), або аутентичного лідерства, де в основі стоять етичні засади людини. Але все ж таки цим теоріям не вистачає того фундаменту, що надає християнський світогляд.

Поверховість є проблемою сьогодення. Прагнення миттєвого задоволення бажань та потреб є рушійною силою в суспільстві. Тому так багато зусиль спрямовані на розвиток інтелектуальних здібностей людини. Але зараз найбільша потреба не в інтелектуалах, а в доброчинних лідерах.

Мені подобається одна цитата Теодора Рузвельта (у моєму вільному перекладі): «Розвивати людину в інтелектуальному вимірі, не турбуючись за розвиток моралі, — це створювати загрозу для суспільства». Зараз вже доведено, що економічні проблеми ХХІ століття, які виникали у США, розвивалися на тлі аморального лідерства.

Якщо брати біблійний підхід до феномену лідерства, то можна сказати, що головним чинником, що впливав на розвиток чи занепад суспільства, було ставлення лідерів до Бога. Якщо лідер шанував Бога, то суспільство процвітало, якщо ні — воно руйнувалося. Старий Завіт містить дуже багато таких прикладів.

В умовах глобалізації світ швидко змінюється. Хто був лідером у минулому столітті і хто зможе бути лідером завтра?

Так, різниця між лідерами ХХ і ХХІ сторіччя досить суттєва. У минулому столітті лідером була людина сили, яка зосереджувала усю владу на собі. Лідерство було лінійним з верху до низу. Лідером ставав такий собі автократ, здатний підпорядковувати людей, та зосереджений на особистих досягненнях.

Саме через це перша теорія лідерства була «great man theory» («теорія великої людини»), коли досліджувалися особисті риси характеру та поведінки людини, які відокремлювали його від інших і робили лідером.

Протягом ХХ сторіччя ситуація потроху змінювалася. Портрет лідера змінювався кожну декаду. Зараз ми спостерігаємо зовсім інше розуміння та практику лідерства. Як я вже згадував, тепер лідерство втілюється не у окремій людині, а у процесі стосунків між людьми. Саме через це на перший план виходять такі характеристики, як емоційний інтелект, служіння, співробітництво, — все те, що можна окреслити поняттям «soft skills» («навички роботи з людьми» або «соціальні навички»).

Хто більш щасливий у житті лідер чи може і не лідер, однак той, хто живе по правді?

По-перше, я вважаю, що поняттям лідер трохи спекулюють. Тобто усім треба бути лідерами, і якщо ти не лідер, то ти ніхто. Таке уявлення феномену лідерства належить початку ХХ сторіччя, і зовсім не відображає те, що відбувається зараз. Отже, лідер чи ні — все це другорядні питання.

По-друге, щастя теж буває різним. Щастя може бути на кшталт розчинної кави: швидко робиться, швидко зникає; але воно також може бути стабільним, вкоріненим у життя, хоча і не таким бурхливим як перший вид щастя. І саме ті, хто живуть по правді, культивують щастя, що не залежить від обставин і не вимагає миттєвого задоволення.

Яку ціну готові платити люди, щоби стати кращими? Чи варто іти на неправду, крадіжку заради стрімкого економічного росту?

Стосовно першого питання, мені здається, що це щось особисте, тут не можу зробити якісь узагальнення. Готовність платити за зміни в характері, звичках, поглядах залежить від особистої зрілості. Щодо стрімкого економічного росту, то це пов’язано з тим, що я говорив у відповіді на минуле питання.

Так, неправда, крадіжка тощо можуть сприяти миттєвій економічній вигоді. Але вона настільки ж швидко зникне. Якщо говорити суто прагматично, конкурентна спроможність не будується на неправді та крадіжках. Світ зараз дуже взаємопов’язаний, і таке ставлення до оточуючих поступово ізолює ту організацію або лідера, які так себе поводять.

З іншого боку, коли неправда та обман практикуються лідером, поступово вони стають частиною діяльності організації загалом, і така організація стає токсичною. Тобто вона забруднює суспільство брехнею, зневагою, зловживаннями тощо. Потроху ці прояви стають стандартом у суспільстві.

Саме через це треба розвивати чесноти в лідерстві, бо в остаточному підсумку суспільство стає таким, якими є лідери. Нажаль, це динаміка взаємного посилювання.

Спочатку з’являються токсичні лідери, і, якщо їх ніхто не контролює, вони переростають у токсичну організацію, а потім спотворюють суспільні цінності. Відповідно, якщо суспільство загалом підтримує такі порочні цінності, воно буде підтримувати і вибирати таких же лідерів.

Як співвідносяться лідерство у бізнесі і успіх в побудові міцної родини?

Я думаю, що на цьому етапі нашої бесіди вже зрозуміло, що характер — найголовніший чинник ефективного лідера. Тому, неможливо відокремлювати лідерство у бізнесі і приватне життя. Тобто якою людина є у сім’ї, такою вона буде і на роботі. Якщо лідер здатний побудувати міцну сім’ю, він буде здатний побудувати і міцну організацію.

Хто більше впливає на формування сучасного лідера: сім’я, церква, корпорації, держава, ЗМІ, школа?

Вважаю, що всі ці чинники впливають на формування лідера, але сім’я — це перший і найважливіший з них.

Які книги по лідерству радите читати?

Стівен Кові «Сім звичок надзвичайно ефективних людей»; Джим Колінз «Від гарного до великого» (здається, є тільки у російськомовному перекладі «От хорошего к великому»); Спенсер Джонсон «Кто украл мой сыр». Інші книжки, які б я міг порадити, не перекладені ані українською, ані російською мовами.

Бесіду вела Ольга Романенко

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *