У Кропивницькому пройшов семінар-тренінг щодо викладання історії Реформації у навчальних закладах
20.02.2017
На Тернопільщині заспівають файну пісню для Ісуса
21.02.2017

Павло Унгурян: «Україна волає про реформацію»

Правло Унгурян — про святкові заходи, Мартіна Лютера, про нації та духовну реформацію.

У 2017-му році у світі, та і в Україні відзначають 500-ту річницю Реформації (в серпні 2016 Президент України підписав Указ про святкові заходи у країні). Таким чином, події 500-літньої давнини, які неймовірно потужно сколихнули і змінили світ, цьогоріч згадуватимуть і в нас. Зрештою, про Реформацію та Мартіна Лютера варто згадувати не тільки цього року, світ їх пам’ятає повсякчас, а Україна, яка переживає переломний момент своєї історії і прагне до європейських стандартів, починає розглядати цей поступ як варіант розвитку. Основою цієї телогії стали так звані Quinque sola («П’ять «тільки»»), а саме, Sola Scriptura («тільки Писання»), Sola gratia («тільки благодаттю»), Sola fide («тільки вірою»), Solus Christus («тільки Христос») та Soli Deo gloria («тільки Богу слава»).

Нашим співрозмовником сьогодні став координатор Всеукраїнського оргкомітету R500, депутат Верховної Ради Ураїни Павло Унгурян, бо ж хто краще і більше знає про святкування цієї події в Україні?

Брате Павле, які цілі заходів відзначення Реформації в Україні?

Їх можна виокремити кілька, головна — щоби прославився Господь та Його святе Ім’я через наше святкування. Щодо робочих завдань — важливо, щоб українці проаналізували і винесли уроки з історичного феномену під назвою Реформація з огляду на те, як глибина духовного життя людини приводить до трансформації церкви і відповідного реформування суспільного життя. Для цього ми хочемо поглянути на Реформацію як в історичному розрізі, так і в богословському, культурному, в економічному, політичному, освітньо-науковому контексті.

Так, хочемо подивитися і на сьогодення країн, які зазнали Реформації, і що спричинило успіх. А також ми хочемо запропонувати українському суспільству на основі цього досвіду швидкий рух уперед як послідовність Реформації. Це реформація особистості, реформація церкви та реформація суспільства.

Це має переживатися щоденний процес оновлення. І це духовне оновлення має починатися з людини, яка реформує свою свідоміть, своє служіння, реформує наше перебування у суспільстві.

Програма відзначення 500-ліття Реформації дуже обширна. Чи бачите в ній якісь недоліки?

Я бачу, що є певна небезпека формального проведення святкових заходів. Оскілки ідея відзначення 500-ліття отримала схвалення на рівні глави держави, був підписаний серйозний дркумент — Указ Президента, то для багатьох дотичних людей та органів може бути спокуса в рамках церковного або суспільного життя провести заходи просто бюрократично. Виконати ряд заходів, які не будуть нести за собою справжньої глибинної трансформації. І ось в цьому я бачу найбільший виклик для нас — щоб ми не поставилися до цих речей, до цих заходів бюрократично, формально. І потім ніби і відзначили, а толку ніякого не буде…

Думаю, неминуче будуть такі моменти, питання, як багато їх буде…

Будемо підводити підсумки.

Який із усіх заходів ви вважаєте найзнаковішим?

Вважаю, найзнаковіший уже відбувся — у грудні на Європейській площі, коли ми практично вперше в історії нашої держави (принаймні, в новітній історії) масово і знаково відзначили Різдво Ісуса Христа майже з усім християнським світом. І 25 грудня на Європейські площі в Києві відбувся такий святковий флеш-моб з величезним хором, з виконанням різдвяних колядок відомими співаками.

Окрім того, безумовно знаковим є те, що ми можемо про історію Реформації говорити в рамках наукових та науково-практичних конференцій в університетах, відкритих лекцій у школах. Крім цього, знаковим буде місяць Реформації в кожному місті, з початку травня до початку червня, протягом якого будуть чотири тематичні тижні (тиждень творчості, тиждень молоді, тиждень служіння і тиждень сім’ї).

На День Незалежності почнеться автопробіг Реформації, який пройде територією практично всіх областей України і завершиться 17 вересня на Хрещатику, де відбудеться Всеукраїнське свято Реформації.

Ці події, сподіваюся, привернуть увагу суспільства до цієї теми, і ми хочемо, щоб якомога більше людей для себе зрозуміли історію справжнього успіху тих країн, які за свою основу вибрали християнські цінності.

Як гадаєте, якби Мартін Лютер потрапив до нинішньої України, якими були б його дії?

Думаю, багато в чому сучасна Україна подібна до тогочасної Німеччини, оскільки тоді остання була тільки на етапі формування. Різні князівства конкурували між собою, і не було об’єднуючого фактору. Але оновлення духовного життя, протест проти засилля офіційної церкви призвели до національно-патріотичного вибуху в Німеччині, до об’єднання земель, до видання Біблії національною німецькою мовою, яку Лютер переклав з латини, і це привело до формування та усвідомлення національної самоідентичності народу. Адже мова є одним із найважливіших факторів ідентичності нації. До речі, в той самий момент і Україна мала той шанс, бо староукраїнська мова як перший ідентифікатор української нації отримала перший в історії писемний документ саме в середині XVI століття — Пересопницьке Євангеліє.

Тому я думаю, якби сьогодні Лютер був тут, то він знову би закликав кожну людину особисто, а також членів українських християнських конфесій до змін, до реформації. Первісні реформатори, можливо, не ставили собі за мету зміну суспільно-політичного устрою країни, але перш за все Лютер закликав би людей та церкви наслідувати Ісуса Христа. Сьогодні очевидно, що саме церква може відіграти серйозну роль для справді глибоких змін у країні. Якщо всі християни почнуть читати і виконувати Слово Боже, то життя України зміниться докорінно!

Чи реальна така ситуація — щоб усі християни взяли і почали жити за цими принципами?

У XVI столітті Господь спричинив цей вибух на території Центральної та Північної Європи. Потім ми бачимо дію Духа Святого у Великобританії та Північній Америці, бачимо її в сьогоденні Південної Кореї, в країнах Африки, Латинської Америки. Ми розуміємо, що маємо прагнути цього, а Господь це прагнення наповнює Своїм Духом.

Тому одночасно молимо про це Господа, закликаємо Його діяти на території України і докладаємо зусиль, аби змінюватися самим. Я знаю, що Бог сильний і Його Слово сильне, і Він зробить цю унікальну трансформацію нашої країни, якщо ми будемо того достойні. Україна вважається християнською країною, переважна більшість людей вважає себе християнами, але питання полягає в тому, аби жити за заповідями християнськими. Ця посвята має прийти як через наполегливу роботу церкви, християн, так і через пізнання Ісуса Христа, Духа Святого, Господа нашого.

Реформація свого часу дала розвиток суспільства у всіх напрямках. Чи потребує нині цього Україна?

Україна не те, що потребує — вона волає про це. Усі ті складні процеси, що відбуваються в нашій державі та суспільстві останні 25 років, однозначно свідчать про те, що Україні потрібна трансформація практично в усіх сферах життя. В управлінні, економіці, користуванні природними ресурсами, соціально-гуманітарному секторі, освіті, охороні здоров’я, науці, у всіх питаннях, пов’язаних з функціонуванням судової та охоронної систем. Тобто практично кожна галузь у нашій країні повинна пройти складний процес реформ. Таким шляхом пройшли багато країн, і їм це вдалося лише тому, що біля витоків цих реформ стояла духовна реформація.

Проблема України полягає в тому, що на початку не відбулося ключової трансформації в житті українців. І власне тут завдання церкви — закликати людей до переосмислення багатьох процесів. Жоден закон, указ, жодна економічна парадигма не призведе до того, щоб люди жили тверезим життям, керувалися принципами доброчесності, поваги до всіх і кожного, до державних інституцій.

Ми маємо сьогодні систему, яка закладалася в радянсько-атеїстичний час. Вона і продукує тих управлінців, вчителів, лікарів, підприємців, які, не маючи в серці Ісуса Христа, ідуть шляхом найменшого спротиву. Але та система організації життя людей, яка сповідує віру в Ісуса Христа, є досконалою.

І саме зараз Україна стоїть на такому зламі епох (цивілізаційних, історичних), коли ми вирішуємо, яким шляхом підемо. Або шляхом важких, тривалих революцій (як це було 100 років тому), або ж шляхом Реформації — теж непростої і не такої швидкої, але вірної, яка була 500 років тому. Тому я дуже сподіваюся, що українці оберуть другий шлях, а не перший.

Чи існує, на ваш погляд, суспільство, яке не потребує Реформації? Самодостатнє?

Ні, я думаю, що сутність життя християнина в тому, аби постійно вдосконалюватися, тому що досконалість не має меж. І хто може сказати, що він уже досяг рівня Господа Ісуса Христа? Це стосується і спільноти людей, і цілих націй. Нам потрібна як особиста праведність, так і народна… як сказав премудрий Соломон, «праведність підвищує народ», а беззаконня і безчестя відккидають цей народ у розвитку на багато років назад.

Але як отримати це бачення руху вперед? Перш за все має відбутися духовне оновлення, сприйняття Ісуса Христа своїм Господом і Вождем, а не проголошення якихось політичних чи економічних лідерів своїми новими месіями. А сьогодні, на жаль, з’являється дедалі більше таких популістів, які говорять дуже гарно і знають, як правильно діяти. Я думаю, що Україна проходить це щеплення від популізму (згадайте 2005 рік: скільки надій люди покладали на якесь прізвище, скільки ходили заради того прізвища на Майдан), але Господь показує, що лише Він дає правильні орієнтири. Допоки люди будуть покладатися на когось і прославляти когось іншого, а не Його, поступу не буде.

Розуміння успіху та руху вперед приходить згори. Яків каже: «Мудрість, яка приходить згори — вона чиста, мирна, повна милосердя, безпристрасна, нелицемірна…» Вона не лише від інтелектуально-академічної освіти, ця мудрість — Бог. Соломон, як серйозний керівник-управлінець свого часу, каже, що без одкровення згори народ необузданий. Тобто без бачення від Господа цілий народ не знає, куди йому йти.

Перед управлінцями, які кожного дня приймають важливі рішення, щодня постає безліч питань: яким шляхом розвиватися, на схід іти чи на захід орієнтуватися? Розввивати аграрний сектор чи космічні технології? Інфраструктуру туризму чи ІТ? Тож країни, які не отримали свого відкриття від Господа, власне й топчуться на місці, не знаючи своєї дороги.

Кілька днів тому я повернувся зі Сполучених Штатів і в черговий раз здивувався, як усе працює. Тому що всі фундаментальні для країни рішення свого часу ухвалювалися на колінах, зокрема Декларація незалежності. 34% усіх посилань в законодавчих актах Отців-засновників США — це посилання на Біблію! Це дуже потужно! І тому це все працює.

Брате Павле, що сьогодні є найактуальніше для України в світлі Реформації? І що — для Європи?

Я думаю, що в світлі всього, що я вже сказав, дуже важливим є усвідомлення кожною особистістю необхідних внутрішніх змін у собі, усвідомлення кожною християнською конфесією, церковною громадою необхідності трансформації і усвідомлення суспільством, особливо активних його частин, пріоритетності перш за все духовної реформації, духовного успіху пред політичним чи економічним.

Мені дуже сподобалася заява, сподіваюся, вона була щирою, Дональда Трампа на молитовному сніданку в США, коли він сказав: «Для нас, американців, успіх віри завжди був важливішим за матеріальний успіх. Саме тому ми багата країна».

Газета «Сходи», №1, січень-лютий 2017

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *