Конец мифам о Кальвине: обзор книги А. Макграта «Жизнь Жана Кальвина»
23.11.2016
Протестанти Волині запропонували адміністрації області план заходів на Рік Реформації
23.11.2016

Південнокорейський протестантизм як виклик для сучасного українського суспільства

Феномен Південної Кореї не залишає у світі, а також і в Україні, нікого в байдужості. Однак в Україні поки що мало тих, хто бачить причину «корейського дива на річці Ханган» в прийнятті її жителями протестантизму (одна з конфесій християнської віри). Буденні думки багатьох вчених, а тим більше і громадян нашої держави, як і раніше вважає Корею буддистською країною. Мало у нас також і тих, хто визнає вирішальний внесок у стрімкий прорив Кореї в число провідних країн світу за християнами євангельського протестантського напрямку. Вся наша еліта, як і народ, комфортним бачить ідентифікувати себе з вірою православною, схиляючись до давньої історичної та культурної спадщини нашої країни. Але це більше не сповідування віри і не життя основними принципами християнської, віри яким є Біблія, а більше релігійний традиціоналізм.

Коли підійти до даної проблематики більш критично, напевно, ми задамо питання, на яке самі ж і сформуємо відповідь: «А чому немає ні однієї успішної економічно, культурно православної країни? Чому принципи економічного успіху та добробуту людей, здорової демократії, любові до держави, свободи від корупції, характерне для країн протестантських?». Напевне в цьому є якийсь здоровий глузд? Саме це ми хочемо проаналізувати на країні, історія якої не мала нічого спільного з християнством, як Україна. Але прихід християнства — протестантизму — в цю країну здійснив грандіозні зміни. Не під впливом буддизму чи даосизму, чи конфуціанства Південна Корея стала успішною державою. Але цим вона завдячує протестантським цінностям.

Поширення протестантизму у Південній Кореї

День у Південній Кореї починається з відкриття дверей багатьох десятків тисяч протестантських церков. Трудовий день південнокорейських віруючих починається з молитви на світанку, як і у перших християн. Після раннього ранкового богослужіння народ іде з церков на роботу, отримавши духовний заряд від співів, від молитов і від проповідей, які закликають до прославляння і вдячності Господу в повсякденному житті, в тому числі і через завзяту і осмислену працю. Зрозуміло, що Господь Бог не залишає без Свого благословення таке духовне завзяття мільйони південнокорейців. Майже чверть населення Південної Кореї — протестанти.

Для корейського суспільства поширення християнства, почалося порівняно недавно — в кінці XVIII століття. І цікавим феноменом стало те, що християнство здійснило величезний переворот у духовній сфері корейського суспільства, підкресливши цим його унікальність. Цьому сприяв той феномен, який не мав місця ані в Китаї, ані в Японіїї — а саме, моральна та духовна кризи, які добре відчувалися інтелектуальною елітою країни. Ортодоксальне неоконфуціанство, яке протягом довгого часу було офіційною ідеологією Кореї, почало здаватися схоластичним, занадто відірваним від реального життя і безнадійно заблукало у примарних лабіринтах власних умоглядних побудов.

Прагнення знайти якісь нові ідеї і форми релігійного життя призвело до того, що деякі представники конфуціанської інтелігенції стали звертати увагу на ті католицькі твори, які час від часу потрапляли в Корею з Пекіна. В кінці 1770-х років у Сеулі виник гурток молодих конфуціанців-філософів, які займалися вивченням християнства по книгах, що мали у своєму розпорядженні. У 1784 р. один із членів цього гуртка та його засновник — Лі Син Хун, побувавши в Китаї у складі корейської дипломатичної місії, зустрівся там з іноземними місіонерами-протестантами і, прийнявши хрещення у протестантській громаді, повернувся на Батьківщину.

Таким чином, у 2014 році корейському християнству виповнилося 300 років.

Протестанти відіграли особливу роль у процесах модернізації та «вестернізації», які розгорталися в Кореї на рубежі століть. Саме місіонери відкрили в Кореї перші сучасні лікарні й школи, сприяли поширенню сучасних наукових і технічних знань.

Християнами (в основному протестантами) була більшість перших корейських «західників», для яких прийняття цієї релігії означало прилучення до шанованої ними євро-американської цивілізації. У Кореї вважалось і вважається навіть сьогодні, що наявність паспорта та громадянства США — це велика пошана і великий успіх.

В той час протестанти відкривають школи, університети, як для чоловіків так і жінок. З приходом протестантизму в консервативному корейському суспільстві появляються жінки-інтелігенти, що було досить незвичним у східному світосприйнятті. Забігаючи на перед, можна сказати, що сучасний президент Південної Кореї, перша жінка в історії Південної Кореї — Пак Кин Хе. В свій час першою її освітою яку вона здобула, було навчання аж до рівня магістра у Євангельській семінарії Асамблей Бога в Південній Кореї.

Активною була участь протестантів і в національно-визвольному русі корейського народу від японців. Саме японський колонізм призвів до повного падіння світогляду, культури та національної ідеї корейців. Багато хто з перших північнокорейських комуністів, які зазвичай приходили до марксизму через радикальний революційний націоналізм, також були християнами в юності або ж були з християнських сімей (зокрема, глибоко віруючими протестантами методистами була мати Кім Ір Сена — Кан Бан Сок, та його батько, Кім Хйон Джик).

Південна Корея під час японської окупації

Після захоплення Кореї Японією в 1910 році корейське християнство зіштовхнулося з чималими труднощами. Японські колонізатори вбачали, що християнство може стати джерелом проникнення західних ідей, світогляду, традицій та потенційних західних агентів. Колонізатори прагнули організаційно підпорядкувати корейських християн японським протестантським церквам. Ще меншого успіху домоглася колоніальна адміністрація у своїх спробах насадити синтоїзм, який залишався для корейців релігією глибоко чужою, якщо не прямо ворожою.

Під час японської окупації, та після неї у 20-30 роки християнство Кореї набирає зовсім іншої окраски, якої воно не могло набути в Китаї, а також і в Японії. У корейському світогляді того часу європейці не вважалися колонізаторами, а ними були японські язичники. Не слід забувати і про те, що практично вся нова корейська інтелігенція, включаючи і більшість лідерів антиколоніального руху, складалася з людей, які отримали освіту в християнських навчальних закладах і вийшли звідти віруючими людьми. Вони виховувалися в дусі західного світогляду.

Роль корейської мови у поширенні Євангелія

Також церкви в колоніальний період були місцем, де продовжувала звучати корейська мова. Їх видання друкували розмовною мовою, набраною корейським алфавітом, а не малодоступною для мас ієрогліфікою. В результаті в Кореї християнство (в першу чергу — протестантизм) зуміло зробити те, чого не домоглося, мабуть, більше ні в одній азіатській країні: воно утвердилося в положенні провідної національної релігії. Стверджується, що одна з найважливіших теологічних ідей, що користується особливою популярністю серед корейських віруючих, полягає в тому, що «Корея є центром духовного відродження, і саме корейці виступають інструментом порятунку для Азії та світу у новому світовому порядку».

Також слід ще раз звернути увагу на вище наведену інформацію, яка висвітлює, що саме корейській мові завдячує поширення Євангелія. Простий алфавіт хангиль, на відміну від складних систем японських чи китайських ієрогліфів, сприяв загальній грамотності корейців, які з жадібністю читали перекладену в 1882 році на хангиль Біблію. Треба додати, що згідно з принципами Невіуса корейцям Біблії не роздавати безкоштовно. За Книгу книг вони готові були платити і цінували її. Протестантські перекладачі Біблії знайшли дуже вдалий корейський еквівалент для слова Бог — «Хананом» — «Єдиний Сущий». Що повністю витіснило зі світогляду корейців поняття язичницького бога Тангуна.

Сучасна протестантська церква

Релігійний рух у Південній Кореї викликає жвавий інтерес у світової християнської спільноти і сьогодні. Тут знаходиться одна з найбільших п’ятидесятницьких протестантських церков світу: Йоідо церква (кор. 여의도순복음교회), яка вплинула на зміну християнських полюсів від США до Південної Кореї. У 2003 році ця церква була записана в книгу рекордів Гінеса як найбільша протестантська церква у сучасному світі. Представництво цієї мегагромади, є і в Україні — Запоріжжі. Експансія християнства триває в Кореї і в наші дні, це дає право припускати, що його вплив буде зростати і надалі.

Південнокорейський протестантизм представлений в основному пресвітеріанами і методистами. Церкви п’ятидесятників більш харизматичні, і їх богослужіння справляє надзвичайно сильний вплив на вигляд протестантизму в цій країні. Баптисти теж займають важливе місце за чисельністю. Головна ж особливість протестантизму Південної Кореї в тому, що в ній панує кальвіністське богослов’я, а в п’ятидесятників симбіоз кальвіністського богослов’я, та сформоване богослов’я Асамблеї Бога США. Суверенітет Бога і особиста відповідальність людини, цей фундамент кальвіністської теократії, стали духовною опорою модернізації Кореї з відсталої феодальної країни в постіндустріальну країну.

Для сучасної України, яка за останні роки переживає великі потрясіння, кризу, цей південнокорейський християнський досвід модернізації країни варто було б осмислити більш глибоко. Адже стартові умови для реформ в Кореї були набагато гірше, ніж умови для реформ в Україні! Слід зазначити також активність самої протестантської церкви в Україні, де ми не бачимо чіткої позиції сучасної української протестантської церкви у таких питаннях, як політика, армія, влада, економіка… Актуальною є для протестантських церков оцінка того великого богословського пласту, який сьогодні може реально вплинути на зміни у нашому суспільстві. Адже саме християнство, протестантизм, здійснило цей великий крок щодо трансформації у корейському суспільстві.

На думку американського соціолога, директора Інституту з вивчення економічної культури при Бостонському університеті Пітера Бергера, саме протестантизм, як чинник релігійного світогляду, є найбільш серйозним масовим рухом, який служить засобом культурної, соціальної та релігійної глобалізації. Як стверджує англійський вчений Девід Мартін, «прийняття протестантизму змінює ставлення людей до сім’ї, сексуальної поведінки, вихованню дітей і, що найголовніше, до роботи та економіки процвітання».

Процес входження християнських цінностей у свідомість корейців на протязі більше 200 років йшов у досить складній боротьбі з іншими релігіями, у пристосуванні до конфуціанських традицій, в інтеграції з місцевими культурами. Стримували розвиток християнства різні авторитарні режими, які найчастіше спиралися на пасивно-споглядальні конфесії і, перш за все, на буддизм.

Південнокорейське диво

Потужним стимулом християнізації Республіки Корея стала корейська війна 1950-1953 рр., яка остаточно розколола країну на дві частини. У 60-80-ті рр. XX століття християни — протестанти — йшли в перших рядах борців проти авторитаризму, за демократизацію свободи, просвіти і високу мораль. І в умовах модернізації Південної Кореї, з кінця 80-х років XX століття і по теперішній час християнська церква Республіки Корея є одним із найважливіших суб’єктів політичного, культурного та соціального процесів у країні.

Генерал Пак Чон Хі, той, хто зробив великий прорив у виході Південної Кореї на світову глобальну арену, хоча і сьогодні багато його дій піддають жорсткій політиці, побачив свою країну після війни зруйновану, духовно та морально подавлену та бідну. В той час Північна Корея за рахунок її сателітів, Радянського Союзу та Китаю, зростала, що мало великий смуток у Південній Кореї, де починалися мітинги, майдани проти влади та президента Кіма, влада якого знаменувалась великою корупцією. В той час генерал Пак Чон Хі побачив, що ці симбіози можуть призвести до комунізації Півдня. І саме він стає ініціатором військового перевороту в країни.

Він садить під арешт весь уряд, розпускає парламент, вводить військове положення, а президента проганяє з країни на Гавайські острови. Пак Чон Хі за п’ять років вісім разів переписує конституцію країни, виробляє механізми підняття економіки. Президент Пак їздить до Демократичної Німеччини і вивчає, як саме відроджувалась економіка цієї країни. У своїх промовах президент Пак Чон Хі закликав корейців жертовно віддаватися праці, молитися і з надією вірити у світле майбутнє. Сам Пак Чон Хі також був невід’ємною частиною євангельської пресвітеріанської церкви, що можна прислідкувати у його працях, де він звертає увагу на важливість протестантських цінностей на шляху до процвітання своє країни. Сьогодні ми бачимо ці результати у нього все вийшло.

Велика популярність протестантських церков у порівнянні з католицькими пов’язана, з одного боку, з вирішальним економічним і соціально-політичним впливом у Південній Кореї Сполучених Штатів Америки, а з іншого боку — більшою близькістю протестантських цінностей до самосвідомості корейців.

Християни-протестанти залишаються в Південній Кореї носіями сучасних знань, демократичних і духовних цінностей. Більшість із них йдуть у перших рядах борців за перетворення Кореї в політично та економічно модернізовану країну. У другій половині XX ст. у міру виходу з економічної кризи корейський етнос зробив спроби осмислити своє місце у світовому співтоваристві.

Сформувалася і стала підтримуватися ідея «корейської місії», яка втілилася в активній місіонерській діяльності корейців по всьому світу, використовуючи нові глобальні перетворення. У цьому висвітлюється потреба у новій силі корейської держави вийти за рамки власного національного ізоляціонізму. У 2002 р. корейські місії перебували у 156 країнах, а число місіонерів досягло 10 тис. осіб. У 2012 році ця цифра вже збільшилась до 30 тис. Аналіз соціокультурних та економічних процесів у Коре дозволяє нам відзначити основні тенденції у становленні корейського протестантського прозелітизму за межами країни.

Сьогодні південнокорейський протестантизм — це унікальний чинник корейської глобалізації. Адже, починаючи з 2010 року, вже не США, а саме Південна Корея займає перше місце за кількістю місіонерів у світі. На сьогодні немає такої країни, де б не було корейських місіонерів-протестантів. Місіонери в Центральній Азії, країнах СНД, Європі, на Кавказі, люблять підкреслювати, що саме протестантська віра принесла їх країні економічне процвітання, зробила їх державою, яка відновилася з руїн.

Услід за проповіддю віри корейські місіонери отримали унікальну можливість розказати всьому світові про свою культуру, цінності, світогляд. Одна з найважливіших теологічних ідей, що користується особливою популярністю серед корейських віруючих, полягає в тому, що «Корея є центром духовного відродження, і саме корейці виступають інструментом порятунку для Азії та світу у новому світовому порядку».

Для прикладу, в Україні працює понад двісті корейських протестантських місіонерів, які координують в Україні понад п’ятсот церков, благодійних фондів, християнських шкіл, центрів. На нашу думку, успіх корейських місіонерів в західній культурі викликаний тим, що корейці вдало використовують аспекти глобалізації у досягненні своєї цілі впливати на світ. Тому стабільна релігійна поведінка та непротистояння з боку влади, вільний приїзд в Україну зумовлює їх до такого впливу. Також слід зазначити, що в Кореї кожен рік публікуються багато наукових підручників, які присвячені культурі, цінностям та релігійній поведінці в Україні.

Сучасний корейський протестантизм (баптисти, пресвітеріани, Асамблея Бога), володіючи сформованими місіонерськими інститутами і орієнтуючись на активний прозелітизм, являє собою явище, яке вже неможливо ігнорувати.

Проте, українська наука до теперішнього моменту не приділяла достатньої уваги питанням корейських місіонерських практик в Україні. Ця тема лише зрідка висвітлювалася в публіцистиці, причому часто з опорою на недостовірну інформацію. Відсутність експертизи не дозволяє оцінити місце корейського протестантизму в поліконфесійному просторі нашої держави. Це визначає сьогодні новизну та актуальність у розумінні корейського протестантизму як важливого аспекту корейської глобалізації.

Виклики для України

Отже, які виклики для нас пред’являє протестантська трансформація у Південній Кореї? Україна подібна до Кореї тим, що проходила також складні часи формування своєї національної самобутності. Отже, сьогодні, можливо, прийшов час і Україні зробити зміни спогляданням та інтеграцією у наше суспільство протестантських цінностей, що є набагато ближче для православного суспільства, чим для тієї ж Південної Кореї.

На нашу думку, сучасна протестантська церква, молоді вчені-протестанти, політики мають унікальну можливість через прозелітизм протестантизму принести перш за все світоглядні, релігійні, а потім і культурні зміни у наше суспільство. Зміни, які допоможуть зробити реальними ідеї Макса Вебера. Ми не повинні проігнорувати ці виклики.

І. В. Семенюк,

доктор філософії, віце-президент Євангельської теологічної семінарії,

пастор церкви «Надія поколінь»

Фото: Церква повного Євангелія Йоідо

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *