Роль родинного життя Мартіна Лютера у становленні системи лютеранської моралі
07.10.2016
Баптистська молодь проведе 2017 рік під гаслом «Реформація поклоніння»
10.10.2016

Просвітницька діяльність протестантів на українських землях другої половини XVI — середини XVII ст.

На початку XVI століття (1517 р.) у Німеччині починається Реформація, яка, наче вогонь, перекидається на інші держави: Швейцарію, Швецію, Англію, Францію. Такий успіх реформаційного руху був обумовлений кризою Римо-католицької церкви, загостренням суспільних суперечностей, з’являється нова парадигма. Виникають такі протестантські течії, як лютеранство, кальвінізм, течія антитринітаріїв, соцініан, польських братів. У другій половині XVI ст. реформаційні ідеї торкнулися і українських земель, що перебували у складі Речі Посполитої (Східна Галичина, Волинь, Поділля, Київщина) та Угорщини (Закарпаття).

Поширення протестантизму на українських землях

Лютеранство не знайшло особливої підтримки через кілька причин: проповідь велася німецькою мовою і переважно серед німців; пропагувалася чужа для українців німецька культура; суспільно-політичні погляди лютеран, які сформувалися в іншім середовищі, не знайшли підтримки у шляхти, решти населення. Але більш великих успіхів лютерани досягли в Закарпатті, де мешкали багато німців та угорців. Проте це продовжувалось недовго, в 60-70 рр. XVI ст. лютеранство було витіснено з Закарпаття кальвіністами та антитринітаріями.

Великих успіхів в Україні досяг кальвінізм, який отримав підтримку шляхти, був розповсюджений по всім територіям України. Що стосується антитринітаріїв, то вони були дуже поширеними на українських землях. Основними регіонами, де був поширений рух антитринітаріїв, були Волинь, Підляшшя, Галичина. Підтримували їх, як правило, середня і нижня соціальні верстви. Реформаторські течії найшли підтримку у шляхетства, яке не було вдоволене всевладдям короля і крупних шляхтичів, до того ж їм не подобалося панівне становище Римо-католицької церкви [1].

Освітня діяльність протестантів

З’ясувавши картину історичного розвитку конфесій в українських землях Речі Посполитій, перейдемо до безпосереднього розгляду обраної проблематики. Річ у тому, що протестанти, на відміну від попередніх релігійних течій та єресей, не тільки займалися проповіддю, а й активно займалися освітньою діяльністю. На відміну від інших конфесій, вони в своїх релігійних закладах мали і світське начало, причому робився акцент на виховання освіченої людини [2]. В освіті застосовували нові підходи до навчання дітей, відбувається відхід від середньовічної схоластики, сприймаються нові ідеї.

Метою цього дослідження є розглянути комплекс заходів, які використовували протестантські конфесії для розвитку освіти на українських землях, з’ясувати результати впливу їх освітньої діяльності. Почнемо із розгляду кальвіністських навчальних закладів.

Навчальні заклади кальвіністів

Більшість кальвіністських шкіл були початковими, середніми, в яких вивчались «сім вільних наук» (граматика, риторика, діалектика, арифметика, геометрія, астрономія, музика). Існували школи вищого ступеня — в них викладали ще теологію, філософію, етику, право [2].

Багато шкіл відкривається у володіннях шляхтичів (Стадницьких, Язловецьких, Тарновських), шляхтичі фінансують будівництво шкіл, сплачують заробітну плату викладачам, запрошують світил європейської науки, будують гуртожитки для учнів та студентів [1].

Серед найбільш відомих кальвіністських шкіл можна назвати школу у Дубецьку та Панівецьку школу. Дубецька школа знаходилась у Галичині, дата заснування невідома, але припускають, що школа була заснована до 1554 р., але проіснувала вона недовго. Очолював школу Григорій Оршак, відомий вчений, літератор.

Школа у Панівцях на Поділлі була заснована у 1590 р., проіснувала вона до 1611 р. Окрім семи вільних наук тут вивчалися філософія і право, це свідчило про високий рівень школи. В цій школі існувала своєрідна спеціалізація: ті, хто готував себе до служіння в церкві, після катехітичного класу переходили у теологічний, ті, хто бажали навчатись за кордоном — навчались у класах філософії, права [2]. У школах заняття з теології не були домінуючими, викладались і природничі науки. Приділялась увага фізичному вихованню і дисципліні.

Мали кальвіністи і вищі навчальні заклади, як приклад можна навести Замойську академію. Хоча вона не знаходилась на українських землях, але в ній навчалися багато студентів з України, отже вона впливала на розвиток освіти в Україні. Заснована академія була польським шляхтичем Яном Замойським. Буллою Папи Клемента VIII академії надавались права університету із трьома факультетами — семи вільних мистецтв (artium), медичного і правового [3]. Пізніше додалися ще кілька факультетів.

Програма навчання реалізовувалася на двох рівнях: нижчому, п’ятирічному (classes inferiores), вищому, академічному (classes superiores). На «нижчому» курсі було три кафедри: основи філософії і риторики, поетики і аналогії та орфографії. Курс «вищий» реалізовувався через сім кафедр: математики, логіки та метафізики, натурфілософії та медицини, елоквенції (ораторського мистецтва), в дещо розширеному виді вивчали арифметику, геометрію, астрономію, музику. Закладами університетського рівня були три кафедри: моральної філософії та політики, римського та польського права [3].

Навчальні заклади соцініан

В кінці XVI ст. на Волині посилюються позиції соцініан, які, як і інші протестанти, займаються освітньою діяльністю. В соцініанських школах навчалися шляхтичі і міщани.

Особливої уваги заслуговує Раківська школа, заснована у 1602 р. Раків був важливим культурним соцініанським центром. В основному в цій школі викладалися гуманітарні дисципліни. Вивчались латинська та польська мова, етика, право, в школі було запроваджено трудове виховання [2]. Також вивчали філософію, математику, гуманістичні та природничі науки. Відбувалися тут урочисті синоди, на які приїжджали гості із всієї Речі Посполитої, а також із Німеччини, Голландії, Англії [7]. Кожен учень, незалежно від походження, повинен був навчитись ремеслу [4]. У навчанні використовували книги прогресивних європейських вчених: Яна Амоса Коменського, Яна Крелля, Ніколло Макіавелі та ін. Поряд із Раківською школою існували і інші школи (Кисилівська, Берестецька) [5]. Існували і школи польських братів.

Треба відзначити високий рівень фахової підготовки протестантських педагогів, про це свідчить те, що їх запрошували не тільки в протестантські заклади, а й до православних шкіл. У 40-60 рр. XVII ст. починається реакція: переслідуються соцініани, закриваються їх школи (1638 р. — Раківська, 1644 р. — Кисилівська) [6].

Протестантські друкарні та видання

Велику роль в освіті грали книги. Наприкінці XVI ст. з’являються друкарні, і протестанти починають активно використовувати їх для своєї роботи. На українських землях діяли Берестейська, Лащівська, Венгровська, Панівецька друкарні. Друкувались протестантські біблійні та полемічні твори, праці з історії, юриспруденції, енциклопедії.

Видавали праці західноєвропейських мислителів, твори античних авторів (Горація, Лукіана, Тацита), підручники із різних галузей знань [2]. Друкувалися праці сучасників (Ян Ласький, Фауст Социн). Успіхом користувався Ян Амос Коменський, який видав низку своїх праць: «Закони добре організованої школи», «Школа-гра», «Про культуру здібностей». Його книги сприяли підвищенню рівня викладання в школах.

Видавали антикатолицьку літературу. Цікавою є видана у 1609 р. в Панівецькій друкарні брошура Яна Хоцімовського «Коротка дискусія про грамоту царя Костянтина» в ній викривається незаконність претензій Папи на політичну владу. Так як книг, які видавали протестанти, було багато, в протестантських церквах починають з’являтись бібліотеки. Було поширено перекладання західноєвропейської літератури. Видання книг було направлено на залучення населення українських земель до досягнень західноєвропейської культури.

Літературна спадщина протестантів давала іншу картину світу, ніж ту, яку підносили католики. Вона вчила людей мислити по-новому. Протестанти написали низку філософсько-політичних трактатів, які були направлені проти середньовічної суспільної думки, феодально-церковної моралі [2].

Висновки

Отже, розглянувши заходи, які протестанти використовували в освітній практиці, можна дійти висновку, що поширення протестантських методів навчання сприяло підвищенню рівня освіти певних шарів суспільства (шляхта, міщанство). Реформаційні ідеї сприяли не тільки поширенню освіченості, а й вчили людей мислити. Викладання історії держави і права протестантами обумовило зародження перших версій вітчизняної історії [4]. У людей формувалося власне сприйняття світу.

По суті, протестанти були першими просвітниками на українських землях. Із трансформацією поглядів населення українських земель формується національна самосвідомість. Друкарство сприяло розвитку національної мови.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що реформаційні ідеї були прогресивним і сприяли формуванню національної еліти, підвищенню культури українського народу.

Використана література

  1. Історія української культури: В 5 т. – Т.2 (Українська культура XIII – першої половини XVII ст.) К.: Наукова думка, 2001. – С. 424-499.
  2. В.І.Любащенко Історія протестантизму в Україні. – Доступний з: http://anabaptist.ru/obmen/hystory/ist1/files/books/book_005/0107_t.html.
  3. H. Gmiterek Akademia Zamojska jako uczelnia pogranicza Polsko-Ruskiego / Gmiterek H. // Дрогобицький краєзнавчий збірник.- 2011, вип. 14-15. – С. 95.
  4. Черкасов С.С. Вплив Реформації на формування культурного простору Речі Посполитої XVI- XVII ст. / С.С. Черкасов // Культурологічний вісник Нижньої Наддніпрянщини.- 2009, С.33.
  5. Соколовський О.Л. Просвітницький вектор раннього антитринітаризму / О.Л. Соколовський // Гілея.- 2011, вип.. 46. – С. 339.
  6. Ogonowski Z. Socynianizm polski / Ogonowski Z. – Warzawa: Wydawniztwo wiedza powzechna, 1960. – S. 43-44.
  7. Grzesik J. Bracia Polsky W Lublinie w Lubelskiem i na Wolyniu (XVI-XVII w.) / Grzesik J. – Lublin: LIBER Duo S. A., 2010. – S. 56.

О. А. Ломакін

Джерело: istfak.org.ua

Ілюстрація

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *