Вплив лютеранських ідейних засад на формування релігійного світогляду Станіслава Оріховського
05.10.2016
У Кам’янці планують відзначити 500-річчя Реформації
05.10.2016

Протестантська сакральна музика: духовні основи і витоки формування традиції

Музику по праву можна назвати найдоступнішим з мистецтв, і саме завдяки цій своїй особливості музика може у найдоступніших формах донести до людей християнські істини, цінності, імперативи. Задоволення релігійних потреб суспільства і окремого індивіда — головне завдання релігійного культу. Для цього використовуються різні засоби, одним з яких є релігійне мистецтво, і музика зокрема. Музика є унікальною формою мистецтва, яка здатна впливати на найтонші сфери людського буття.

Мистецтво завжди є віддзеркаленням суспільних і культурних процесів, впливу яких вона піддається тим чи іншим чином. На богослужіннях протестантських церков різних напрямків використовується музика від класики до сучасних відкрито естрадних, популярних жанрів. Для здійснення філософсько-релігієзнавчого аналізу протестантського сакрального музичного мистецтва нам необхідно з’ясувати, що спричинило його розвиток саме в такому руслі, чим викликана така різноманітність жанрів і стилів, що використовуються на протестантських богослужіннях.

Дослідники християнської сакральної музики

Наукові розвідки в сфері християнської сакральної музики здійснювалися представниками різних гуманітарних дисциплін. Даній проблематиці присвячені наукові розвідки вітчизняних музикознавців, які також мають різні напрямки досліджень. Так, можна виділити науковців, які досліджують конкретно православну (Н. Герасимова-Персидська, О. Цалай-Якименко), католицьку (А. Єфіменко) та протестантську музику (російський професор-музикознавець В. Носіна). Українську духовну пісню досліджували О. Зосім, Ю. Медведик.

Сакральну культуру, а також духовність як філософсько-релігієзнавчу категорію на пострадянському просторі досліджували філософи і релігієзнавці: М. Попович, А. Колодний, Б. Лобовик, Г. Лозко, І. Харитон, У. Барановська, В. Бодак, В. Лубський, В. Федотова та ін. Дослідженню впливу духовних традицій лютеранства на музичну культуру Західної Європи присвячені наукові розвідки І. Бондар.

Серед дослідників християнської сакральної музики чимало теологів: В. Мартинов, Г. фон Бальтазар, К. Барт, Г. Кюнг, Л. Дукан та ін. Історичному і культурному розвитку західноєвропейської музичної культури присвячені більш ранні дослідження Л. Карсавіна, В. Шестакова, Т. Ліванової, В. Галацької, К. Розеншильда, І. Форкеля, А. Швейцера.

Американську протестантську сакральну музичну традицію досліджував Стефен А. Маріні. Його дослідження присвячене історії і розвитку сакральної музики в Сполучених Штатах, а також жанровому і стилістичному розмаїттю цієї музики.

Отже, дослідження християнської сакральної музики, і протестантської зокрема, здійснювалося в різноманітних наукових напрямках, кожен з яких надає розуміння цього культурного пласту під особливим науковим кутом.

Метою даної статті є висвітлення основних духовних засад протестантизму, які вплинули на формування його музичної традиції і зумовили її подальший розвиток, а також ролі Мартіна Лютера як основного ідеолога протестантизму і основоположника протестантського хоралу.

На протестантських богослужіннях можна почути музику найрізноманітніших напрямків: це і твори, які вже давно стали класикою — фрагменти католицької меси або православної літургії, протестантські хорали Баха, Генделя, духовні твори Моцарта та інших композиторів; і народні духовні пісні, і негритянські спірічуелси, і музичні твори сучасних жанрів і стилів — від популярної музики до важкого року.

Кожна з протестантських течій по-своєму пояснює використання чи невикористання творів тих чи інших музичних жанрів. В межах даної статті ми не можемо подати філософсько-релігієзнавче підґрунтя виникнення музичної традиції в окремих протестантських церквах, але окреслимо загальнопротестантські основи сакральної музичної культури.

Принцип «Sola» у протестантській теології

У дослідженні сакрального музичного мистецтва неможливо відокремити його філософську і богословську компоненту. Формування протестантської теології — процес, який спирався, перш за все, не на здобутки філософії, а в свою основу покладає один єдиний принцип — «Sola». Цей принцип стосується п’яти «стовпів» протестантизму: тільки віра («Sola fide»), тільки Писання («Sola Scriptura»), тільки Благодать («Sola Gratia»), тільки Христос («Solus Christus»), тільки Богу слава («Soli Deo gloria»).

«Sola fide» визначає первісність особистого досвіду віри стосовно будь-яких філософських та інших традицій. «Sola Scriptura» — базисний принцип будування теології, який є визначальним критерієм для прийняття або заперечення пануючих суспільних або релігійних традицій. «Sola Gratia» проголошує благодать як єдиний засіб спасіння і богопізнання на відміну від добрих справ або індульгенцій у католицтві, чернечої аскези та містицизму у православ’ї.

«Solus Christus» — принцип христоцентризму: Ісус Христос — Спаситель і єдиний Посередник між Богом і людиною, що заперечує посередницьку роль священників у католицизмі і православ’ї, а також відкриває перспективу особистісного духовного зросту. «Soli Deo gloria» стверджує, що лише Господь достойний прославлення.

Ще один базисний принцип протестантизму — священство всіх віруючих, що відкриває кожному протестанту власний досвід у богоспілкуванні, богопізнанні і богослов’ї [4].

Протестантська богослужебна музика

Виходячи з визначення цього основоположного протестантського принципу, можна виділити основні ознаки музики, яку слід використовувати на богослужіннях:

  • ця музика має повністю відповідати біблійним принципам;
  • вона має проголошувати благодать як єдиний засіб спасіння і богопізнання;
  • в центрі музичного служіння має бути Христос як Спаситель і єдиний Посередник між Богом і людиною;
  • будь-який музичний твір має прославляти Бога як Єдиного, Хто достойний прославлення;
  • виконання музичного твору має бути переломлене особистою вірою як виконавця, так і слухача.

Протестантський підхід до використання музики на богослужінні значно відрізнявся від католицького. Якщо в католицькому храмі вірянин був лише пасивним слухачем піснеспівів, то у протестантській громаді всі віруючі залучалися до співу. Ставлення протестантів до мистецтва взагалі було обумовлено струменями ренесансної доби з її акцентуванням на людині з її красою, почуттями. Це позначилося на музичному мистецтві в цілому: композитори, які писали світську музику, широко використовували народні мелодії і пісні для своїх творів.

Це позначилося і на тому, яка і яким чином музика стала використовуватися реформаторами під час богослужінь. Через власне осягнення біблійних істин і богопізнання Христос став для протестантів близьким і людяним. А, отже, нове сприйняття Бога потребувало нових засобів вираження ставлення до Нього, нових засобів відображення Його Особистості і служіння. Як зазначає В. Кадочніков, «Для повнокровного втілення нашого ставлення до Спасителя потрібен був ще й інший, експресивний тип музичного висловлювання. Він сформувався пізніше і, по ряду причин, в світських жанрах» [2].

На формування протестантської музичної традиції за часів реформації вагомий вплив здійснила народна пісня. Але при цьому зберігалися і мелодії григоріанських хоралів. Німецькі реформатори спиралися на народну творчість, що була доступна широким народним масам, на відміну від складної католицької богослужбової музики, виконання якої було можливо лише професіоналами.

Хорал

Реформація принесла світові новий жанр духовної музики — протестантський хорал, виникнення якого пов’язують із самою визначною постаттю Реформації — Мартіном Лютером. Лютера вважають творцем багатьох протестантських хоралів, зокрема, «Ein’ feste Burg ist unser Gott» («Бог — наш міцний оплот»). Лютер і його однодумці вважали, що саме цей вид музики має стати таким, що буде виконуватися всією громадою.

Але не меншу роль, ніж Мартін Лютер, в розвитку протестантського християнського піснеспіву відіграв чеський реформатор Ян Гус, який активно просував спів гімнів рідною мовою серед своїх послідовників. Завдяки їх зусиллям у 1508 році було надруковано збірник гімнів Kancional («Невеличка книга пісень»), яка містила 87 гімнів [6]. Чеський псалтир був першим основним збірником гімнів часів Реформації; він став джерелом для наступних псалмів протестантських церков.

Спів хоралу рідною мовою вважав необхідним і Мартін Лютер. Його внесок у розвиток богослужіння в цілому німецькою мовою важко переоцінити. Спів рідною мовою йшов поруч із перекладом Біблії німецькою. Все це було результатом глибокого переконання Лютера, що Біблія, Слово Боже повинна бути доступним будь-якому віруючому. Це в рівній мірі стосувалося і гімнів, оскільки вони є відгуком людини на Слово Боже.

Музика як засіб поширення Євангелія

Реформатор вважав музику правою рукою богослов’я, і вона посіла у Лютера почесне місце: «Мені не соромно публічно заявити про те, що, крім богослов’я, немає іншого мистецтва, яке можна порівняти з музикою, бо тільки вона одна, після богослов’я, може зробити те, що інакше під силу лише богослов’ю — заспокоїти і збадьорити людську душу» [7].

Головним призначенням музики, на переконання Лютера, було розповсюдження Євангелія. Він бажав, щоб «усі мистецтва, особливо музика, використовувалися для служіння Тому, Хто створив и дав нам їх» [5]. З цією метою Лютер опублікував і розповсюдив велику кількість пісень, а згодом було видано збірники гімнів. Таким чином, він зробив гімни засобом вивчення доктрин і укріплення благочестя.

Але виконанням у церкві виконання гімнів не обмежувалося. Християнські протестантські пісні співи виконувалися вдома, в школах, на робочих місцях, навіть в тавернах. Таким чином, за задумом Лютера, християнська музика мала стати незамінною частиною життя кожного прихожанина.

Таке ставлення Мартіна Лютера до музики, вважаємо, не було випадковим, адже він був членом ордену августинців. Оскільки філософія Августина була домінуючим вченням ордену, то його вплив на формування світогляду і християнської віри Лютера був очевидним. А ставлення Августина до музики і його внесок у формування естетичних поглядів на церковну музику відомі. Тому можна говорити про вплив ідей Августина на відношення реформатора до музики і його бачення місця і використання музики у протестантській церкві [1].

Слід зазначити, що Лютер не обмежувався народними піснями для творення нового типу богослужіння. Він охоче застосовував католицькі музичні твори. Так, наприклад, у передмові до «Збірки пісень до поховання спочилих» він написав: «Ми заради доброго прикладу відібрали красиві мелодії і пісні, що використовувалися при папстві для всеношних, заупокійних мес і поховань… і надрукували деякі з них в цій книжечці… але забезпечили їх іншими текстами, щоб оспівувати артикул про воскресіння, а не чистилище з його муками і задоволенням за гріхи, в якому померлі не можуть спочивати і знайти заспокоєння. Самі піснеспіви і ноти [католиків] дорогого коштують, і було б шкода, якби все це пропало марно. Однак нехристиянські і безглузді тексти або слова повинні піти геть» [3].

Але Лютер не обмежувався народно-побутовими піснями та творами для католицької церкви. Він широко використовував музичний матеріал світських композиторів, на які писав релігійні тексти. Він захоплювався сучасним йому композитором Жоскеном де Пре, який експресію поставив вище за науку про музичну композицію; близьким другом Лютера був музикант, поет і майстерзінгер Ганс Сакс; реформатор також був знайомий із майстерзінгерами з Нюрнберга.

Таким чином, завдяки знайомству із різними стилями і жанрами, Лютер був відкритий до сприйняття багатого розмаїття церковної та світської музики. Саме такий підхід видатного реформатора зумовив розвиток протестантської музичної традиції в руслі запозичення найрізноманітнішого музичного матеріалу для використання як під час богослужіння, так і у позакультовому середовищі. Звідси ми сьогодні бачимо таку строкату палітру жанрів і стилів, що використовуються для музичного служінні у протестантських громадах.

Висновки

Отже, в результаті нашого дослідження ми можемо зробити наступні висновки:

  • формування протестантської теології відбувалося на основі принципу «Sola», який стосується п’яти «стовпів» протестантизму — тільки віра («Sola fide»), тільки Писання («Sola Scriptura»), тільки Благодать («Sola Gratia»), тільки Христос («Solus Christus»), тільки Богу слава («Soli Deo gloria»);
  • цей принцип є визначальним для протестантської сакральної музики, згідно чого вона має повністю відповідати біблійним принципам, проголошувати благодать як єдиний засіб спасіння і богопізнання, бути христоцентричною і прославляти лише Бога; виконання музичного твору повинно бути переломлене особистою вірою як виконавця, так і слухача;
  • протестантизм відокремив себе від католицизму не тільки доктринально, але й музично — меса була замінена співом гімнів та псалмів, які виконувалися всією громадою на відміну від католицької церкви, де музичні твори через їх складність виконували професіонали;
  • в основу перших протестантських псалмів основоположник Реформації і засновник протестантського хоралу Мартін Лютер поклав німецьку народну пісню як таку, що була близька кожному віруючому і мелодії якої могли вільно виконуватися непрофесійним співаком безпосередньо на біблійний текст або вірші, написані для піснеспіву;
  • використання першими протестантами і Лютером особисто різноманітних музичних жанрів — від побутово-народної пісні до високої класики — послужило підвалинами для застосування музики різних стилів і жанрів у протестантському богослужінні і в позакультовому середовищі і надалі; тому сьогодні ми бачимо таку строкату протестантську сакральну музику.

Список використаної літератури

  1. Бондар І. Особливості прояву духовної традиції лютеранства в музичному мистецтві Західної Європи / Ірина Бондар // Актуальні проблеми теорії, історії та практики художньої культури: [зб. наук. праць, вип. XXVIII]. — К.: Міленіум, 2012. — С. 9-16.
  2. Кадочников В. Музыка протестантских церквей в поисках образа Христа [Електронний ресурс] / Виктор Кадочников. — Режим доступу: http://www.center-logos.ru/index.php/2009-10-10-09-37-10/35-2011-01-13-15-32-37
  3. Лютер Мартин. Предисловие к сборнику песен для погребения усопших, 1542 г.; [Перевод с немецкого А. Зубцова] [Електронний ресурс] / Мартин Лютер. — Евангелическое Лютеранское Служение, перевод (пробный вариант), 2003. — Режим доступу: http://www.uzluga.ru/potrd
  4. Черенков М. Протестантская теология и философия религии: встречи на границах иного [Електронний ресурс] / Михаил Черенков. — Режим доступу: http://www.religion.in.ua/main/bogoslovya/11710-protestantskaya-teologiya-i-filosofiya-religii-vstrechi-na-granicax-inogo.html
  5. Letter to Ludwig Senfl, October 4, 1530, in Luther, Sammtliche Schriften, ed. Johann Georg Walch [St. Louis: Concordia Publishing House, 1858-1887], vol. 21b, Briefe (1507-1532), col. 1575.
  6. «The Czech kancional», Grove Music Online, L. Macy, ed., accessed June 18, 2008, http://www.grovemusic.com
  7. Theologie der Musik. — Kassel, Germany: Johannes Stauda Verlag, 1967. — P. 87, 88.

О. А. Ярош,

викладач кафедри філософії та релігієзнавства,

Український гуманітарний інститут

Гілея: науковий вісник. — 2016. — Випуск 107

Джерело: irbis-nbuv.gov.ua

Фото

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *