Художній фільм «Лютер» покажуть у столичному кінотеатрі
21.08.2017
В Славянске приглашают на Всеукраинский автопробег «Реформация-500»
22.08.2017

Реформація медицини: лікувати потрібно не хворобу, а хворого, його цілісну особистість

Олег Шеремета — кандидат медичних наук, лікар-терапевт, керівник приватної медичної клініки «West Medical».

Олеже, чому українська медицина не дозволяє людям у нашій державі жити довго?

Так, дійсно, середня тривалість життя українців приблизно на 10 років менша, ніж у розвинутих країнах. Питання, мабуть, не до самої медицини (адже хороших спеціалістів у нас достатньо), а до системи, яка склалася у нашій країні. Це система, яка вкладала людям у розум те, що всі медичні послуги у нас повинні бути безкоштовними, але по факту безкоштовно надавала пацієнту тільки ліжко-місце у стаціонарі. Такий собі самообман. Тому люди не готові платити за послуги лікарям, а займаються самолікуванням та лікуванням у аптеках, не відвідують профілактично лікарів, не проводять достатньої кількості обстежень і так далі.

А лікарі і медичні працівники зі своєї сторони не можуть змиритися з тим, що їхня праця оцінюється дешевше, ніж робота сантехніка чи робочого на фабриці, чи простого підсобника. От і стикаються незадоволений відношенням медиків пацієнт і незадоволений відношенням суспільства медик. Питання це насправді дуже складне і неоднозначне, і, мабуть, усю проблематику не вдасться висвітлити не те, що в одному питанні, а й у одній книзі.

Ви створили власну медичну клініку, щоб допомагати людям. Які виклики постають перед Вами?

Перед приватною медициною основними викликами є якість медичних послуг і сервіс, оскільки приватні медичні установи автоматично потрапляють у ринкові взаємовідносини і повинні витримувати конкуренцію, яка у нас постійно зростає, що в принципі є позитивною тенденцією, особливо для пацієнтів. Адже, якщо пацієнт уже платить кошти, він точно знає, що хоче отримати послуги відповідної якості.

Як Ви підбираєте персонал для клініки?

Основними підходами до роботи персоналу у нас є професіоналізм, людяність, працьовитість та командна робота. Ми співпрацюємо тільки із талановитими та досвідченими лікарями, які мають добрий авторитет серед колег та пацієнтів.

Під час лікування пацієнтів Ви враховуєте лише фізичні показники чи і душевний та духовний стан?

Однозначно, підхід до лікування має бути комплексний. В університеті вчили, що лікувати потрібно не хворобу, а хворого, тобто цілісну особистість. Тому ми працюємо з пацієнтом, а не з хворобою, враховуючи не тільки його лабораторні та інструментальні показники, а й переживання, соціальне становище, життєві обставини та інше.

Чи впливає душевний стан на стан здоров’я?



Гарний лікар завжди пам’ятає, що однією з основних причин більшості захворювань є саме душевний стан людини, медичною мовою — психологічний фактор. І це є науково доведеним фактом про так званий психосоматичний взаємозв’язок. Тому стреси, депресії і навіть настрій впливають на стан нашого фізичного здоров’я.

Доречно сказати і про віру. На сьогоднішній день більшість серйозних міжнародних медичних досліджень є плацебо-контрольованими. Що це означає? Коли досліджується вплив якогось медичного препарату, то паралельно вивчають вплив пустої пігулки (плацебо), і пацієнт при цьому не знає, чи це реальний препарат, чи плацебо. І при цьому ефект від плацебо завжди позитивний. І часто люди продовжують пити плацебо навіть після того, коли їм сказали, що це не ліки. Це відбувається тому, що спрацьовує елементарна людська віра. І дані досліджень це підтверджують.

Що Біблія каже про секрети здоров’я?

Особисто я достатньо близький з цією Книгою, і з кожним роком все більше пересвідчуюсь і розумію, яку мудрість і користь приносить Святе Писання. Навіть Старий Заповіт наповнений численними рекомендаціями і заборонами, які на той час були незрозумілими для людей, адже це близько двох тисяч років до нашої ери, коли ані медицини, ані науки як таких ще не існувало. Проте, читаючи так званий Закон Мойсея, ми бачимо абсолютно логічні з точки зору медицини і гігієни рекомендації, виконання яких застерігає людей від хвороб та інфекцій.

Наприклад, чому було заборонено вживати свинину? Відомо, що через свинину передається багато бактерій та вірусів, таких як лептоспіри, трихінели, вірус енцефаліту та інші. Це вже тепер ми знаємо, яку термічну обробку потрібно провести, щоб їх знищити, а в ті часи це було невідомо. Та ще й свинина є надто жирним продуктом і містить багато шкідливого холестерину. Тому навіть сьогодні лікарі не рекомендують зловживати свининою.

Є в Біблії певні дані навіть по хірургії: «І він підійшов, і обв’язав йому рани, наливши оливи й вина» (Лук.10:34). Це майже олійно-бальзамічна пов’язка по Вишневському. Ще приклад: «А Ісая сказав: Нехай візьмуть грудку фіґ, і нехай розітруть на тому гнояку, і видужає!» (Іс.38:21). І багато інших прикладів можна наводити.

А Новий Заповіт відкриває для нас саме духовну першопричину будь-якої проблеми, в тому числі і хвороби. Сам Христос, коли уздоровлював людей, спочатку говорив: «Прощаються тобі гріхи», а тоді вже уздоровлював. Таким чином показуючи людям, що наш успіх, наше здоров’я, благополуччя закладені в першу чергу у духовній сфері, у нашій свідомості, у нашому мисленні.

Чи можна використовувати Біблію як підручник для здорового способу життя?

Так, без сумніву! У Біблії немає жодних шкідливих для нашого здоров’я порад чи рекомендацій. Навпаки, вона наповнена цінними для нашого духовного і фізичного благополуччя знаннями. Тому я однозначно рекомендую всім старатися більше часу приділяти цій Книзі.

Зараз багато дискутують щодо свободи совісті у професії лікаря. Як бути, коли ти лікар, однак ти проти абортів?

Я знаю багато колег-лікарів, які з особистих моральних переконань не роблять абортів. Особисто я не стикався з порушенням права лікаря в цьому плані і про такі випадки не чув. Я думаю, що це виключно питання особистих переконань і моральних принципів.

Чи завжди лікар має казати правду?

Це також питання біоетичних правил і норм поведінки медиків, і тут є певні нюанси. Інформацію лікар повинен надавати дозовано і з індивідуальним підходом до пацієнта. Оскільки основним завданням лікаря є допомогти видужати або покращити стан пацієнта, а не нашкодити. Тому іноді, коли це може нашкодити, краще не все до кінця сказати пацієнту, проте при цьому обов’язково надати повну інформацію близьким родичам чи опікунам пацієнта.

Чи є випадки, коли пацієнту краще її не знати?

Знову ж таки, це достатньо індивідуальне питання, оскільки ми стикаємося з різними характерами, різними ситуаціями, і розуміємо, що іноді інформація може нашкодити стану пацієнта. І так, звісно, бувають моменти, коли не слід все і одразу говорити.

Як бути з корупційними викликами в медичній галузі в нашій країні?

В даному випадку я б хотів дещо роз’яснити реальну ситуацію у галузі. Коли ми говоримо про корупцію адміністративну (хабарі начальству за прийняття на роботу, незаконні грошові махінації, зловживання службовим становищем та інше), то тут однозначно потрібно викорінювати, боротися згідно з чинним законодавством, створювати антикорупційні комітети, комітети по захисту прав пацієнтів, працівників і так далі.

Дещо інше стоїть питання з так званою «лікарською корупцією». Одна справа, якщо лікар не хоче виконувати свої службові і лікарські обов’язки, тому що чекає, що йому мають спочатку принести гроші. І, як не сумно визнавати щодо колег-лікарів, але такі випадки були. І, звичайно, тут не те, що корупція — тут елементарна людяність відсутня. Такі випадки повинні виявлятися, і таких лікарів потрібно притягувати до кримінальної відповідальності.

Але інша річ, коли лікар чесно і старанно виконав свою роботу, і пацієнт дійсно хоче віддячити йому. Так у нас вже склалося, що вираз, який приписують Сталіну, — «доброго лікаря народ прогодує» — дуже вдало відображає суть цієї ситуації. В такому випадку вважати це корупцією чи ні, однозначно сказати важко, але такі ситуації можуть створювати для когось повід до зловживань. Тому, щоб такого не було, потрібно правильно оцінити рівень заробітної плати лікарів.

Чи є вихід?

Щоби сказати, що вихід є, і він один-єдиний, то це не так. Насправді тут потрібний комплексний підхід, багато змін і реформ не тільки в медичній системі, а й у системі освіти, економіки, а найскладніше — то зміна світогляду як лікаря, так і пацієнта.

Чому Ви вирішили отримати науковий ступінь у медицині?

Я завжди цікавився науковою роботою. Ще з першого курсу навчання вступив до студентського наукового товариства. Працював у різних наукових гуртках на кафедрах мікробіології, хірургії, травматології. Брав участь у студентських наукових конференціях і навіть у їх організації. Тому продовження наукової діяльності після закінчення університету в моєму випадку було природнім і логічним. Сказати, що я обрав цей шлях, не можна, я просто від початку ним пішов.

Які плюси від цього Ви маєте?

Науковий ступінь — це в якійсь мірі як соціальний статус. З тобою рахуються уже по-іншому, сприймають серйозніше, більше пропозицій по співпраці та й можливостей більше, оскільки можна займатися не тільки лікувальною, а й науково-дослідницькою роботою. Окрім того, працюючи науковцем, я багато зрозумів, навчився аналізувати, аналітично мислити, шукати причинно-наслідкові зв’язки, працювати з літературою, з першоджерелами та здобув багато корисного досвіду. Я не жалкую, що пройшов цей досить нелегкий шлях.

У своїй останній книзі Ви досліджували досвід Європи і аналізували, що може використати Україна в реформації медицини.Можете навести результати дослідження?

У книзі «Реформація. Успіх Європи і шанс для України» я з колегами з України та США працював над медичним розділом, а саме над двома розділами: історичним (як Реформація вплинула на розвиток медицини) та практичним (як застосувати принципи Реформації у реформування медичної галузі України).

Перш за все хочеться сказати, що саме світогляд і цінності суспільства у великій мірі визначають його розвиток. Реформаційний рух у Європі дав колосальний, можна сказати, революційний поштовх розвитку медицини і започаткував розвиток медицини як науки. Це завдяки тому, що Реформація пролила світло на християнське віровчення і відкрила для простих людей можливість читати і самостійно вникати в Біблію. І так з’явилася так звана протестантська етика праці, коли кожен робив свою справу як священнодійство перед Богом, тобто якісно, щиро і старанно.

По-друге, потрібно сказати, що принципів і світогляду Реформації дуже не вистачає сьогодні нашому суспільству, зокрема і в медицині. В книзі ми детальніше описуємо ці принципи та ідеї і можливість їх застосування для України. Ми розуміємо, що без Бога, без віри, надії і любові ми не досягнемо поставлених цілей. Тому хочеться побажати саме цього нашим читачам, і тоді разом у нас усе вийде!

Бесіду вела Ольга Романенко

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *