У Мукачеві митці презентують виставку полотен, присвячених 500-річчю Реформації
23.10.2017
Чому на Євангелії присягають українські президенти?
24.10.2017

«Реформація в шоу-бізнесі: найважливіше — не йти на компроміс зі своєю совістю», — Вячеслав Рибіков

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з Вячеславом Рибіковим, лауреатом пісенних конкурсів «Голос країни» та «Нова хвиля».

Вячеславе, Ви в Україні відомі участю у проекті «Голос країни». Ви були в команді Сергія Лазарєва та співали з Джамалою на міжнародному конкурсі «Нова хвиля». Які найбільші враження і виклики від шоу-бізнесу для хлопця зі звичайної родини?

Найперший виклик, з яким я зіткнувся, — це, звичайно ж, слава. А це дуже непроста річ: якщо ти не готовий, то вона може тебе зіпсувати як людину.

Тому я намагався залишитися собою і не підхопити так звану «зоряну хворобу». Тому, як тільки такі думки закрадалися в моє серце, я намагався прибрати їх геть від себе.

Я вважаю, взагалі це дуже хороший і життєвий, і професійний досвід — брати участь у телевізійних шоу. Там проявляються твої справжні якості, і ти вчишся, як формувати свій характер. Тому мої враження від участі в телевізійних проектах все ж позитивні.

Ваша ключова пісня, яку Ви написали, — «Епіцентр». Що є епіцентром життя сучасної молодої людини?

Мені здається, у кожної людини свій «епіцентр». Для когось це гроші, слава, влада. Для інших — відносини, сім’я і віра.

У той момент, коли я писав цю пісню, то розумів, що епіцентром мого життя є Бог і Його безмірна любов. Лише завдяки Його любові ми всі живемо і існуємо. І найголовніше — що Сам Бог перебуває в епіцентрі нашого життя і глибинах наших душ. Ми нічого не можемо від Нього приховати, і Він завжди посилає Свій промінь світла в найтемніші місця нашого внутрішнього світу. Наше завдання — лише впустити це світло і Його безмірну любов.

Що спонукало Вас написати цю пісню «Епіцентр» та зняти кліп?

Цю пісню я написав, долаючи складний період у житті. Я просто сів за клавіші, і музика сама полилася. Спочатку з’явився рядок

«Це хвилини всього мого життя,

це секунди всіх моїх днів.

Я розкриваю всі свої карти,

Ти в епіцентрі мого життя…»

В результаті дописав її повністю і вирішив, що цю пісню повинні почути багато людей. Я вклав багато коштів, на той момент для мене це були дуже великі витрати, але я радий, що я посіяв і досі пожинаю.

Навіть якщо ця пісня торкнулася серця хоч однієї людини і допомогла повірити в Бога, то це найважливіше, що я можу зробити в своєму житті.

Як Ви формувалися як особистість, як співак? Хто були люди, на кого Ви орієнтувалися, хотіли бути схожим?

Мої перші спроби співати були ще в 11-13 років. Я дуже любив слухати музику різних напрямків і стилів. Пізніше мене покликали співати в церковній групі. Я відмовлявся і говорив, що я не можу співати, але мене, можна сказати, змусили.

Тому як вокаліст я почав формуватися в церкві. Потім ми з другом створили групу. В нашому віці ми дуже любили рок-музику, в основному це були християнські закордонні групи, на яких ми і намагалися рівнятися. Поступово я почав розвиватися, жертвувати часом і ресурсами, щоби розвинути свій талант. І зараз я так само не зупиняюся в цьому, пишу нові пісні і займаюся вокалом.

Разом зі співачкою Брією Блессінг Ви записали дует українською мовою. Як писали цю пісню? Ви ж російськомовні. Як легше співати: самому чи в дуеті?

Пісню «Вiрю» я написав після всім відомих подій на Майдані. Якраз коли я був на «Голосі», починався Майдан, і я все це бачив на власні очі. Мене це дуже торкнулося, і я вирішив написати свою першу українську пісню…

Незважаючи на те, що я народився в Росії і жив довгий час у Донецьку, я дуже полюбив український народ, який він є, з усіма його принадами і недоліками.

Але найголовніше — я побачив віру у нашого народу, віру в благословенне майбутнє. Тому я і написав цю пісню, як голос всього народу України.

З Брією я познайомився теж на «Голосі». Я подумав, що якщо ми заспіваємо у дуеті, це буде дуже символічно, тому що Брія народилася в США і живе у Львові, а я з Росії і жив в Донецьку, але, не дивлячись на ці факти, ми з нею українці, які люблять і вірять у майбутнє нашої країни.

Які істини Вам прививали батьки? Що з їх повчань ви вважаєте за головне?

Я народився у християнській протестантській сім’ї, тому, звичайно ж, це залишило великий слід у формуванні моєї особистості.

Мене навчили дивитися на життя крізь призму вічності. Коли ми розуміємо і усвідомлюємо, що рано чи пізно наше життя закінчиться, і ми повстанемо перед Богом, і тоді вже буде неважливо, чого ти досягнув у цьому житті або скільки заробив грошей. Важливо буде лише одне: як ти будував відносини з людьми і Творцем вже тут, на землі, і які мотиви твого серця. Я дуже вдячний за батьків і друзів, які завжди допомагають мені проходити складні періоди в житті і вчать дивитися на життя крізь призму вічності і Божого Слова.

Як будуєте стосунки з шанувальниками? Що Ви хочете їм донести чи дати через свої пісні?

Я намагаюся завжди бути чесним і говорити прямо, про що я пишу свої пісні. Іноді люди не розуміють, навіщо писати пісні про віру або про Бога, але я завжди відповідаю, що я намагаюся передати свої переживання і переконання в тому числі. Хочу щоб усі розуміли, що музика — це велика зброя в наших руках, і хочеться, щоб ми вчилися правильно її використовувати для науки, а не для знищення. Тому через музику і відбуваються мої стосунки зі слухачами. Я радий, що багато хто щось беруть з цього для себе.

Одна з відомих пісень Сергія Лазарєва, Вашого наставника в «Голосі країни», — «Молитва». Як він ставиться до Бога, як оцінив Вашу пісню «Епіцентр», адже вона про Бога? Як колеги-артисти ставляться до Ваших цінностей, адже Ви — християнин, і багато що з шоу-бізнесу є неприйнятним для Вас?

В цілому відносини хороші, але, дійсно, в шоу-бізнесі людям не так цікаво слухати про віру і Бога. Але в особистих відносинах є повага за те, що я роблю те, що мені подобається, і не боюся нести своє послання, не прогинаючись під формат шоу-бізнесу. Це найскладніший шлях. Але найважливіше для мене — не йти на компроміс зі своєю совістю.

Яка Ваша мрія? Що бажаєте досягти у житті?

Моя мрія — жити так, щоб потім не шкодувати про свої дії. Жити за покликом серця, бути справжнім: таким, яким мене створив Бог. А у всіх нас Бог заклав Свої бажання і почуття, тому хочеться жити цими бажаннями і почуттями, любити людей, любити життя і використовувати свої таланти на благо. Неважливо, в якій сфері працюєш або служиш, перша найважливіша мета — це бути людиною за образом і подобою Бога. А це значить — мати любов, радість, співчуття, жертовність. І коли ти використовуєш те, що в тебе вклав Творець, ти по-справжньому живеш і виконуєш своє покликання на цій землі.

Бесіду вела Ольга Романенко

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *