Реформация и развитие медицинской науки
04.07.2017
На І Всеукраїнському з’їзді педагогів із предметів духовно-морального спрямування ухвалили Резолюцію (ДОКУМЕНТ)
04.07.2017

Шляхи проникнення реформаційних ідей на українські землі в XVI ст.

У статті простежено шляхи проникнення реформаційних ідей на українські землі в XVI ст. Вагоме місце серед них посідають торгівельні, освітньо-культурні зв’язки і міграційні рухи населення. Частково розкрито місце українських земель в загальноєвропейському просторі. Окремі аспекти поширення Реформації дозволяють з’ясувати причини існування протестантизму в Україні на її сучасному етапі розвитку.

В України, втім, як і в будь-якій середньовічній державі існувала потреба налагодження економіко-культурних зв’язків із центральноєвропейські і західноєвропейськими країнами, яка неминуче формувала, особливо в західних регіонах розселення українства, схильність до запозичення культурних надбань. Це й уможливило проникнення в Україну реформаційних ідей, які стали, на нашу думку, каталізатором національного відродження та культурного розвитку.

Проблему генезису Реформації на українських землях висвітлено в працях таких науковців, як Я. Тазбір, В. Пліс, М. Дмитрієв, С. Черкасов [1-4]. У своїх наукових роботах вони детально розглядали передумови, причини, а також шляхи проникнення реформаційних ідей на польсько-українські землі в XVI ст. Важливими в дослідженні цього питання є роботи В. Микитась, В. Любащенко [5-6].

Головними завданнями наукової розвідки є характеристика основних шляхів проникнення реформаційних ідей на українські землі та доведення, що їх асиміляція не є закономірністю, адже в східно-польських землях були всі необхідні умови для їх появи.

Одним із магістральних шляхів проникнення реформаційних ідей на територію Польської держави стала закордонна еміграція.

Викликане Реформацією у західноєвропейських країнах різке протистояння новоутворених протестантських громад із світською владою та Католицькою церквою призвело до початку перших переслідувань дисидентів на території Західної Європи. Загострення ситуації, спровоковане селянською війною у Німеччині 1524-1525 pp. призвело до масової втечі єретиків анабаптистського віросповідання на польські-українські землі [3, c. 110-125].

Масова імміграція протестантів до Речі Посполитої була викликана перебігом Тридцятирічної війни 1618-1648 pp., в умовах протистояння двох військово-політичних угрупувань — Протестантської унії і Католицької Ліги. Так, зайняття у 1620 р. Чеського королівства військами Фердинанда II Габсбурга спричинило нову хвилю проникнення чеських братів до Польщі, частина яких емігрувала і до України, де вони заснували власні протестантські поселення. У 1630-х pp. в етнічному складі іммігрантів переважали вихідці з німецьких земель, які заснували нові лютеранські громади у Венгрові, Мордах, Нурці та Найндорфі (Берестейщина). Чимале поширення окрім населених пунктів, де мешкали німецькі колоністи, лютеранство мало також на Закарпатті [6, c. 79]. До таких, очевидно, і належали двоє із найцікавіших представників покатоличеного українства Станіслав Оріховський та Мартін Кровицький.

Не менш важливим шляхом проникнення ідей Реформації на територію українських земель була місіонерська пропаганда через проповідь, відповідну літературу, організацію протестантських громад за підтримки якого-небудь шляхтича або впливового і заможного купця, ремісника, міщанина [4].

Одним з найтісніших видів закордонних зв’язків України XVI-XVII ст. були торгівельні контакти. Динамічне розгортання фільваркового господарства на початку XVI ст. супроводжувалось збільшенням обсягу експорту зернової продукції до західноєвропейських держав. Суттєвий вплив на розвиток польсько-української закордонної торгівлі здійснили зміни на міжнародній арені. Захоплення турками Константинополя у 1453 р. і загальне переорієнтування світових торгівельних шляхів, викликане великими географічними відкриттями XV-XVI ст. призвело до занепаду східної торгівлі, сполучними ланками якої були Краків і Львів. На початку XVI ст. активізується західноєвропейський торгівельний напрямок [2, c. 169].

Варто відзначити, що купці були першими у здійсненні культуртрегерської місії поширення реформаційних ідей, імпортуванні на українські землі зразків протестантської релігійної літератури. Специфіка торгівельної діяльності вимагала від купця знання і вміння прогнозування політичної, соціальної ситуації, які могли вплинути на умови і результати його діяльності, що робило його зацікавленим у відстеженні розвитку зовнішньополітичних подій. Водночас, враховуючи поширену у купецькому середовищі систему посередників, у проведенні однієї торгівельної операції зазвичай брали участь декілька десятків осіб. Таким чином, торгівля ставала суттєвим чинником інтенсифікацій міжособистісного спілкування, виходячи далеко за межі суто економічних функцій [6, c. 151].

Суттєвим каналом проникнення реформаційних ідей в середину країни стали культурно-освітні контакти українських земель у складі Речі Посполитої. Варто згадати про декiлька шкiл, розташованих у сусiднiх польсько-бiлоруських землях. Адже, по-перше, у них навчалося чимало українцiв або вихiдцiв з України (наприклад, серед студентiв кальвiнiстської школи у Вiльно були дiти родiв Гарабурд, Головищинських, Сапєгiв, Гулевичiв, Ходкевичiв, Глiбовичiв, Бучацьких, Потоцьких та iн.). По-друге, деякi з цих шкіл вiдомi на той час не лише як навчальнi, а й культурно-науковi центри, що мали неабиякий вплив на реформацiйний рух у Схiднiй Європi.

В усiх протестантських течiях України та найближчих земель iснувала розгалужена мережа шкiл, якi створювались майже при кожнiй громадi. Безумовно, переважна бiльшiсть шкiл вiдкривалась у мiстах i мiстечках, що були власнiстю патронiв. Перше мiсце за кiлькiстю шкiл посiдали кальвiнiсти i социнiани.

Важливе місце серед зарубіжних зв’язків займала практика навчання шляхти за кордоном. Лише впродовж XVI ст. престижні навчальні заклади перетворились на центри поширення ідей Ренесансу і Реформації, які прямо чи опосередковано вплинули навіть на найконсервативніших прихильників середньовічної освітньої традиції серед викладацького складу. Студенти, чий світогляд упродовж навчання формувався під впливом відповідного середовища теж ставали носіями нової ідеології.

Ідеї Реформації поширювалися і через молодь, яка навчалася у Лейпцігському та Кенігсберзькому університетах: 1544 р. у Кенігсберзі відкрився лютеранський університет, тут друкувалася протестантська література.

Вихідці з українських земель документально фіксуються в реєстрах студентів практично усіх крупних університетів Західної Європи. За даними В. Микитася, упродовж XVI-XVII ст. близько п’яти тисяч студентів з України та Білорусі навчалися у закордонних університетах. Вихідці із Західної України проклали цей шлях і для наддніпрянців. Так, відомо, «у Падуї лекції Галілео Галілея слухали 52 українці. У Кенігзберзькому університеті лекції Еммануїла Канта слухали 23 українці» [5, с. 170].

Така практика була важливим чинником, який зв’язував Україну з європейським ідейно-культурним простором та сприяв формуванню в її інтелектуальної еліти почуття приналежності до європейського цивілізаційного простору. Завдяки таким навчальним та науковим контактам з європейським світом в Україну проникали ідеї ренесансного Гуманізму та Реформації, пізніше — Просвітництва. Водночас такий інтелектуально-культурний обмін сприяв виокремленню і формуванню власної національної свідомості українців [4].

Проникнення реформаційних ідей на територію Польщі, а отже і на територію України здійснювалась в тому числі і через офіційні дипломатичні контакти. На початку XVI ст. відсутність системи постійних посольств була компенсована практикою посилання послів до іноземних держав із дорученням виконання короткочасної дипломатичної місії. Децентралізація польської дипломатії дуже часто призводила до домінування приватних або станових інтересів над загальнодержавними, ведення переговорів з представниками інших держав всупереч волі сейму і усталених процедур, покликаних обмежити іноземне втручання у внутрішні справи монархії. Як наслідок, така ситуація створювала сприятливі умови для безпосереднього і практично непідконтрольного державним службам контактування з іноземцями, в тому числі і з протестантами. Відомі випадки надання аудієнції та протекції протестантам-іноземцям при дворах Радзивіллів, Замойських, Потоцьких.

Варто також звернути увагу на протестантські осередки, які існували на Закарпатті у XVI ст. Основною причиною успіхів конфесії на Закарпатті варто вважати державну підтримку протестантів. За часів панування князів Ракоці Православна церква не тільки в Закарпатті, але й в усій Трансільванії знаходилася в юридичній залежності від кальвіністських суперінтендантів [6, c. 328].

Отже, безпосереднє залучення України до орбіти подій протестантської Реформації стало одним із показових індикаторів залучення населення країни до європейського соціокультурного простору. Підґрунтя для проникнення та поширення реформаційних ідей на українські землі підготовлено комплексом економічних, соціальних, культурних умов, в яких опинилися українські землі в XVI ст. Зокрема, не менш важливе значення для проникнення західноєвропейських протестантських ідей відіграли торгівельні, культурні, політичні зв’язки України із країнами-сусідами, населення яких уже було протестантськи налаштовано.

Cписок використаних джерел

  1. Тазбир Я. Общественные и территориальные сферы распространения польськой Реформации / Я. Тазбир // Культурные связи народов Восточной Европы в XVIв. Проблемы взаимоотношений Польши, России, Украины, Белоруссии и Литвы в эпоху Возрождения. — М., 1976. — 346 с.
  2. Плисс В. Исторический очерк проникновения и распространения реформации в Литве и Западной Руси / В. Плисс // Христианское чтение. — К., 1914. — №2. — 234 с.
  3. Дмитрієв М. Про деякі шляхи проникнення гуманістичної ідеології в українську культуру кінця ХVІ — першої половини ХVІІ ст. / М. Дмитрієв // Європейське відродження та українська література ХVІ-ХVІІ ст. — К., 1993. — с. 110-125.
  4. Черкасов С. С. Протестантська Реформація в Польщі XVI-XVII ст.: передумови виникнення та шляхи експансії. — Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Gileya/2010_38/Gileya38/I18_doc.pdf.
  5. Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори / В. Микитась. — К., 1994. — 287 с.
  6. Любащенко В. Історія протестантизму в Україні: курс лекцій / В. Любащенко. — Львів, 1995. — 350 с.
  7. Історія релігії в Україні. В 10-ти т. — Т. 5: Протестантизм в Україні / за ред. П. Яроцького. — К., 2002. — 519 с.

Ольга Блищик

Джерело: catalog.library.tnpu.edu.ua

Ілюстрація

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *